Присяжний переклад чи нотаріальний: різниця у 5 країнах

Орієнтуйтеся на країну призначення. В Україні законного «присяжного перекладача» немає — державні органи приймають переклад, нотаріально засвідчений за ст. 79 ЗУ «Про нотаріат». Присяжний переклад (tłumacz przysięgły, beeidigter Übersetzer, traductor jurado) потрібен, коли документ подається до органів тієї країни, де такий статус існує. Отже, спочатку визначаєте, куди подається документ, а вже потім — тип засвідчення.

Нотаріальне засвідчення — це нотаріальна дія за ст. 79 ЗУ «Про нотаріат»: нотаріус підтверджує вірність перекладу оригіналу або справжність підпису перекладача, і документ має підвищену доказову силу для державних органів. Переклад з печаткою бюро — гарантія самого бюро, що переклад виконаний кваліфіковано і за стандартом ISO 17100. Для державних органів, судів і банків зазвичай потрібен нотаріальний напис, для клінік і внутрішнього користування часто достатньо печатки бюро.

Tłumacz przysięgły — це статус перекладача, внесеного до списку Міністерства юстиції Польщі, і переклад, засвідчений його печаткою, готується на території Польщі для польських органів (загальновідоме джерело списків — gov.pl). З України ви можете замовити переклад з нотаріальним засвідченням та апостилем, а присяжний переклад — через партнера в Польщі зі списку gov.pl. Схему дій (оригінал → апостиль → переклад → засвідчення) підказує бюро за вимогами конкретної установи.

Апостиль проставляється на оригіналі (або нотаріально засвідченій копії) українського документа — на самому перекладі апостиль не ставиться. Для країн-учасниць Гаазької конвенції 1961 послідовність така: апостиль на оригіналі → переклад → нотаріальне засвідчення перекладу. Апостиль в Україні проставляють уповноважені органи (Міністерство юстиції, МЗС, МОН — залежно від типу документа). Для країн з двостороннім договором про правову допомогу апостиль не потрібен — достатньо перекладу з нотаріальним засвідченням.